Козацьке поселення «Мамаєва слобода»

Фотозвіт про наше перебування в козацьких поселенні «Мамаєва слобода», яка розташована в Києвi


Хвигура (сигнальна вежа)

Хвигура — трапецієвидна сигнальна вогняно-димова споруда, що використовувалася козацькою сторожею для передачі інфомації про наближення чи напад татарських загонів. Влаштовувалась на підвищеннях, курганах. Складалася з 19 просмолених бочок із одним днищем і однією — без дна. Шість перших бочок ставили в коло і обв’язували просмоленими канатами, на них ставили друге коло з п’яти бочок і так далі. На самому вершечку стояла бочка без дна. У середину хвигури заливали смолу.

Царина (в’їзна брама) Царина (Брама, ворота) — широкий проріз у огорожі чи стіні призначений для проїзду; з’єднує внутрішній замкнений простір (обгорожену територію, садибу, двір) із зовнішнім. За народними уявленнями, місце, через яке проходить сонце, весна, щастя, радість, а також душі померлих. Це символ надійної охорони від ворожих сил. Символ початку нового шляху, це вихід на небеса та у земний світ, це оберіг минулого та майбутнього.

Каплиця — невеличка молитовна споруда із іконою або ж церква без вівтаря. Каплиці, як правило, ставили десь на роздоріжжі. Оскільки роздоріжжя або ж перехрестя доріг за народними віруваннями,  місце де любе збиратися нечиста сила (хресний — злий дух, який перебуває на перехресті доріг) ,тому аби подорожньому вона не змогла зашкодити, на цьому місці і ставилась каплиця з іконою Божої Матері, якій він міг вклонитися  та помолитись Господу Богу за благополучне завершення свого шляху

«Мамаїв» курган (скитська баба)

Символіка криниці тісно пов’язана із символікою води. Практично всі народи світу обожнювали водну стихію. Напр., володарем озер, джерел, колодязів у тібетській міфології був Лу, у древньоарабській — Нахі. Корейці у давнину поклонялися водяному духу Мульквісіну, який жив у криниці, річці. У слов’ян володарками криниць вважалися Віли /Вили/ — чарівні дівчата з крилами. За даними митрополита Іларіона, українці вірили: «у криниці живе окремий криничний дід — криничник».

Ставропігійна козацька церква Покрова Пресвятої Богородиці. Цей храм є перлиною українською церковного зодчества, яскравою пам’яткою мистецького доробку минулих ліків, унікальним зразком дерев’яної тризрубної і триверхої козацької церкви. В інтер’єрі церкви відкритий підкупольний простір, бабинець з навою, які з’єднані широким прямокутним вирізом, при західній стіні бабинця розташовані хори. У бабинці розміщується сволок перекриття, на якому влаштоване панікадило зі 33-ма свічками, — як символ років життя Господа нашого Ісуса Христа У західній стіні бабинця на рівні існуючих хорів є лутки двірною отвору, через який є вихід на балкончик над ґанком. У ХVII-ХVIII століттях невеликий простір церкви міг умістити лише вибраних козаків та старшину, тож із подібних балкончиків, до всього Війська Запорозького Низового мали змогу звертатися з проповідями церковні ієрархи.

Церква — тридільно-триверха, належить до найпо-пулярнішого типу українського дерев’яного зодчества. Цей тип свого часу став основою для багатьох формально-мистецьких комбінацій, бо з різних причин піддавався в окремих будівельних цехах різноманітним мистецьким змінам. А відтак, кожна дерев’яна тридільно-триверха церква відзначається своїми особливими рисами.

Реконструйована за реставраційними обмірами ставропігійна козацька церква Покрова Пресвятої Богородиці зберегла прадідівський архетип архітектурно-просторової побудови — ширший центральний зруб у плані, нава має правильну квадратуру а зруби в плані ба6инця та вівтаря збудовані у формі пом’якшеного квадрата. Усі три зруби церкви однакової форми, покриті півсферичними барокальними маківками, встановленими на восьмигранних з одним заломом барабанах, котрі ритмічно звужуються доверху. Маківки увінчані декоративними главками з козацькими Богородичними хрестами. Центральний хрест має назву «Сонце Слави», в основі його лежить півмісяць — як символ Пріснодіви Марії, — з якого підіймається хрест у вигляді «дерева життя», рясно уквітчаного квітами Богородиці — лілеями. Верхів’я хреста прикрашає Короноване сонце. Богородичний хрест «Сонце Слави» символізує перемогу Діви Марії котра дарувала нам Спасителя.

Центральна маківка трохи вища за бічні. По периметру церкви розташоване широке піддашшя (опасання), яке опирається на різьблені кронштейни — це є найдавнішим елементом дерев’яної козацької церконної архітектури обох берегів Дніпра (подібні елементи мали найдавніша церква у Чернігові, дерев’яна церква Різдва Богородиці на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври, церква Архістратига Михаїла в селі Суботові, Покровська церква Запорозької Січі на Микитиному Розі та інші). Дах церкви та дзвіниці перекритий ґонтом (дерев’яна черепиця доби середньовіччя). Стіни зрубу відкриті, і ми можемо відчути подих дерева XVIII ст.

>

На захід від церкви стоїть дерев’яна триярусна дзвіниця, квадратна у плані, увінчана маківкою, над якою вивищується хрест «Сонце Правди» — як символ Господа нашого Ісуса Христа. Збудована, як і церква, у період 2000-2002 років.

Перший, другий і третій ярус її рублені — складені із брусів. Третій ярус має прямокутні отвори для дзвонів, яких із головним дзвоном «Благовістом» тринадцять.

Яруси сполучаються внутрішніми дерев’яними сходами. Церковні сходи складені із товстих дощок (плах): за світоглядними уявленнями того часу, із плах робили місце страти злочинців (звідси відомий вислів — «зійти на плаху»). Таким чином, символічно людина повинна була пройти шлях спокути, підіймаючись до храму по таких сходах, усвідомити гріховність свою життя і покаятися.

У пам’ять про 230 роковини свавільного руйнування військами Катерини IIЗапорозької Січі, 14 жовтня 2005 року поруч зі Ставропігійною козацькою церквою Покрови Пресвятої Богородиці було встановлено пантеон із 38 кам’яних хрестів, виготовлених зі степового пісковика, на яких викарбувано назви всіх тридцяти восьми куренів Війська Запорозького Низового. Пам’ятні знаки були урочисто освячені єпископом Білоцерківським (УПЦ КП) Олександром.

Військо Запорозьке споконвіку (себто ніхто не пам’ятає, з якого часу) поділялося на 38 куренів. Назви тим куреням були надані здебільшого на згадку про городи України, з котрих вийшли на Запорожжя перші товариші, що заклали курінь, деякі ж з куренів були названі іменням якогось славного курінного товариша або першого курінного отамана.

Паланка (козацька застава). Термін «паланка» має низку значень: 1. огорожа, острог чи сторожова хата; 2. на Запорізькій Січі у XVIII ст. невелике укріплення, обнесене частоколом; 3. полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку в запорожців; 4. адміністративний округ у запорожців.

Другою після княжих часів добою розвитку українського мистецтва, його золотим віком треба вважати часи, коли українське козацтво в боротьбі зі своїми сусідами виборює фактичну незалежність України — вдруге після княжої доби. Живучи спільним мистецьким життям із Західною Європою, Україна й на цей раз переймає новий напрям у мистецтві цілої Європи — стиль бароко.

Нові умови життя та соціального устрою з вищою верствою заможної козацької старшини створювали інші потреби, ставили нові вимоги до мистецтва, — так само як це було і в цілій Європі. Спокійні, зрівноважені, логічні форми ренесансу, що взорувалися на чисті форми античності, вже не задовольняли сучасного смаку. Для розкішного, гучного життя доби бароко потрібні були більш пишні, багатші, показніші форми архітектури, просякнуті пафосом, надприродністю, спіритуалізмом. Замість колишньої краси відтепер протиставляють силу, проти спокою — рух, замість гармонії — боротьбу.

Саме ці потреби міг задовольнити новий мистецький напрямок – бароко.

Хоч зразки бароко приходили до нас із Західної Європи, головно з Італії й Німеччини(італійські майстри барокко прибували в Україну двома шляхами: головно через землі австрійської корони з Італії суходолом, але також і морським шляхом через Крим і бувші генуезькі колонії), власною творчістю українського народу, що відтепер був пробуджений до нового вільного життя, бароковий стиль прибирає своєрідних та оригінальних форм, що має у світовій літературі заслужену назву осібного українського бароко.

Барокова архітектура церков другої половини XVII ст. — XVIII ст. найчастіше аналізується на прикладах так званого “козацького” або “східного українського бароко”. Пояснити це можна тим, що в другій половині XVII — першій половині XVIII ст. феодальна Польща знаходилась в економічному та політичному занепаді, і саме тому в Західній Україні, яка на той час перебувала під владою Польщі, було побудовано дуже мало самобутніх пам’яток стилю бароко. Більшість римо-католицьких костьолів лише копіювали західноєвропейські зразки в традиціях “польського провінційного бароко”.

Приміщення для утримування домашньої худоби. На Прикарпатті звалися стайнями, подекуди на Поліссі — одринями, у Карпатах — кошарами. Будували хліви з тих же матеріалів, що й хати. На Півдні України їх приміщення були або земляні, або очеретяні. В середній смузі — майже всюди плетені з лози або хмизу, на півночі і в Карпатах — зруб­ні, каркасно-дильовані, складені з брусів. На Надніпрянщині як правило хлів використовувався для худоби, а стайня для волів та коней.

Ворота — символ входу у рай /пекло/; місце, через яке проходить сонце, весна, щастя, радість, душі померлих та ін.; надійної охорони від зловорожих сил; початку шляху /чужого світу/, де чекає горе, біда; входу на небеса; земний світ; доброго господаря; оберіг; минулого-майбутнього; початку чогось — оберіг. Віддавна ворота мали символічний зміст: відчиняєш ворота — і за ними увесь світ. Причому не рідний, а безмежний, загадковий, небезпечний.

Кошара для овець. Дерев’яна будівля для худоби, загорожа з паль

Кузня.

«Шинок – коса над чаркою» з унікальним посудом та інтер’єрами доби середньовіччя, смачними стравами Наддніпрянщини та хмільними напоями, виготовленими за предківськими рецептами.

Вітряки створювали особливий колорит наших сіл, польових доріг. Біля них подорожні відпочивали, по них відмірювали дорогу. Це були наче сторожові вежі. Рухаючи крильми, вони ніби злітали в небо, а в нерухомому стані були втіленням величного спокою.

Весь текст взято на сайтi http://www.mamajeva-sloboda.ua/

При использовании данных материалов (фото/текст) данного сайта на других интернет ресурсах, обязательна ссылка на сайт (с) photo-pf.com

2 комментариев

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *